Ледь білого в напівзамерзлім серці

(Украинский вариант в рамках билингвы)

Ледь білого в напівзамерзлім серці.
Та кров горобини, скинута додолу…
Роз’їдена, у мороці, трава.
А на гілках, що звилися від холоду,
чудь білого в розвихреному небі.

Я плекаю зими,
найшвидше завірюха-острах,
та так, щоб не сховатися в НІДЕ.
Й не продихнути!

Щоб випалило все,
що йшлося поміж нами,
диханням завірюхи.

На зорі.

Щоб більше я не відчував,
як серце палить зрада…

Щоб птиця ця зіщулилася в горлі.
Щоб колом в горло.

І не плекати більше!!!

…А чорним мороком в розмитому молозиві нічному, дні щоб текли,
рятуючи від…

Божевілля без прожитку.

* * *

Розлючена дурманом алича

(Украинский вариант в рамках билингвы)

Розлючена дурманом алича
Топила ранок у рожевім молоці…
І засівала кольором багряним
землю,
щоб неможливо було і пройти
по цьому килиму,
не залишаючи кривавий слід життю...

З мого плеча був зірваний піджак
і ми лягли, притиснувшись...
А алича,
та зачарований весняним дуром сад,
сріблили душі наші назавжди...

А…

От…

Наприкінці…

Життю,
німицями зчароване тю-тю…

Вихором,
раптом,
…У зімлілім молоці…

- Отут вони,
у серці,
пелюстки!!!

Оці…

* * *

Навмання


Іньянне кохання –
то я, навмання,
хитаюсь у аханнях…
Ти…
Чи то я?
А після всього…

Та, чия ж ти?
Чия?!!!

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!