Найпростіше


Скоїлось дивне...
Зориночка
в променях щедрого сонечка
марить весняним коханням...
Марево це,
надиханнями квіток суничних,
рине у келих галявини
Тиша
ласкава...
I тільки зозуленька
тішить и тішить цей простір луною...

Та що це?!

Стогін дівочий...
...
найотчайдушнiший зойк...
В далечінь...

Скоїлось дивне...
Чекаємо,
з трепетом
рік,
майже рік ми чекаємо
першого лементу дива,
а може i дівоньки в лісі осіннім,
як ми чекаємо -
прийде на ніжках гнучких,
господинею стати
галявині цій...

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!